Довгий, Широкий і Зіркий

Byl jeden starý král, který měl jediného syna.Жив старий король, і був у нього єдиний син. Cítil, že mu ubývá sil, a proto si jednoho dne dal syna zavolat.Він відчував, що сили покидають його, і тому одного дня наказав покликати сина. „Milý synu,“ řekl mu, „jsem starý a rád bych tě ještě za svého života viděl ženatého.“«Милий сину, — сказав він, — я старий і хотів би ще за життя побачити тебе одруженим». Princ slíbil, že se ožení, i když o svatbě sám dosud vůbec nepřemýšlel.Принц обіцяв одружитися, хоча сам про весілля досі зовсім не думав. Král mu podal svazek klíčů a poslal ho prohlédnout si celý hrad.Король подав йому в'язку ключів і звелів оглянути весь замок. „V horní komnatě uvidíš obrazy krásných dívek a mezi nimi si vyber nevěstu,“ vysvětlil mu.«У верхній світлиці ти побачиш портрети гарних дівчат — вибери серед них нареченку», — пояснив він. „Jen do poslední komnaty nevstupuj, jinak přijdeš o klid a možná i o život.“«Тільки до останньої світлиці не заходь, бо втратиш спокій, а може, і життя». Princ šel nahoru a otvíral jednu komnatu po druhé.Принц пішов нагору й відчиняв світлицю за світлицею. V každé z nich bylo něco, co dosud neviděl: zlato, staré zbraně, drahé látky, knihy v cizích jazycích.У кожній було щось, чого він раніше не бачив: золото, стара зброя, дорогі тканини, книги чужими мовами. Nakonec stál před posledními dveřmi a klíč mu ležel v ruce jako kámen.Нарешті він став перед останніми дверима, і ключ лежав у його руці, як камінь. Zvědavost byla silnější než otcův zákaz, a tak zámek otevřel.Цікавість виявилася сильнішою за батьківську заборону — і він відчинив замок. Uvnitř byla prázdná síň a v ní dvanáct malých okének.Усередині була порожня зала, а в ній — дванадцять маленьких віконець. V jedenácti z nich visel obraz dívky, ale dvanácté bylo zakryté bílým závěsem.В одинадцяти висів портрет дівчини, а дванадцяте було закрите білою завісою. Princ závěs odhrnul a spatřil dívku krásnější než všechny ostatní, jen její tvář byla smutná.Принц відсунув завісу й побачив дівчину, гарнішу за всіх інших, — тільки обличчя в неї було сумне. Nemohl se od obrazu odtrhnout a v tu chvíli za sebou uslyšel otcův hlas.Він не міг відірватися від портрета й у цю мить почув за спиною голос батька. „Cos to udělal, synu?“ řekl král tiše.«Що ти зробив, сину?» — тихо сказав король. „Ta panna je držena v železném zámku zlého čaroděje a nikdo, kdo se za ní vypravil, se nevrátil.“«Ця дівчина замкнена в залізному замку злого чарівника, і ніхто з тих, хто вирушив за нею, не повернувся». Princ ale prohlásil, že bez ní domů nepřijede, vzal si koně a ještě téhož dne vyjel.Але принц заявив, що без неї додому не повернеться, узяв коня й того ж дня виїхав.

Jel dlouho, až se dostal do velkého lesa, kde ztratil cestu.Він їхав довго, аж поки не потрапив у великий ліс, де загубив дорогу. Když se snažil dostat z houští, potkal neobyčejně vysokého muže.Коли він намагався вибратися з хащі, йому зустрівся надзвичайно високий чоловік. „Kdo jsi a co tady chceš?“ zeptal se princ.«Хто ти і що тобі тут потрібно?» — запитав принц. „Jmenuju se Dlouhý a umím se natáhnout, jak jen chci,“ odpověděl muž.«Мене звати Довгий, і я вмію витягуватися настільки, наскільки захочу», — відповів той. V tu chvíli se vytáhl do výšky nejvyšších stromů, rozhlédl se do dálky a ukázal, kudy vede cesta.Тут же він витягнувся до верхівок найвищих дерев, оглянув далечінь і показав, де йде дорога. „Vezmi mě do služby, pane; budeš litovat, jestli to neuděláš,“ dodal.«Візьми мене на службу, пане; пожалкуєш, якщо не візьмеш», — додав він. Princ souhlasil a jeli spolu dál.Принц погодився, і вони поїхали далі разом. Na kraji lesa stál silný muž s neobyčejně širokými rameny.На краю лісу стояв сильний чоловік із надзвичайно широкими плечима. „Já jsem Široký,“ představil se. „Umím se nadmout tak, že zaplním celou dolinu.“«Я Широкий, — відрекомендувався він. — Я вмію роздутися так, що заповню цілу долину». Aby to dokázal, zhluboka se nadechl — a princ musel rychle uskočit, protože z muže byl najednou kopec.Щоб довести це, він глибоко вдихнув — і принцові довелося швидко відскочити, бо чоловік раптом став пагорбом. Třetího našli u cesty: měl přes oči šátek, a přesto viděl dál než všichni ostatní.Третього вони знайшли біля дороги: у нього на очах була хустка, і все ж він бачив далі за всіх. „Jsem Bystrozraký,“ vysvětlil. „Kdybych šátek sundal, můj pohled by rozdrtil kámen na prach.“«Я Зіркий, — пояснив він. — Якби я зняв хустку, мій погляд стер би камінь у пил». Princ přijal do služby i jeho a všichni čtyři vyrazili k železnému zámku.Принц узяв на службу і його, і всі четверо рушили до залізного замку.

Cestu jim ukazoval Bystrozraký, protože zámek viděl už z velké dálky.Дорогу їм показував Зіркий, бо замок він бачив уже здалека. Kolem zámku nebyla živá duše, jen tma a ticho.Навколо замку не було ні живої душі — тільки темрява й тиша. Když vešli na dvůr, spatřili kamenné postavy lidí, koní a psů.Коли вони ввійшли у двір, вони побачили кам'яні фігури людей, коней і собак. Byli to všichni, kdo se sem před nimi odvážili.Це були всі, хто зважився прийти сюди до них. V sále na ně čekal stůl plný jídla, jako by je někdo očekával.У залі їх чекав стіл, повний їжі, ніби хтось їх очікував. Sotva se najedli, otevřely se dveře a vstoupil čaroděj.Щойно вони поїли, відчинилися двері й увійшов чарівник. Byl to starý muž v černém plášti, s železným prutem v ruce, a za ním šla ta dívka z obrazu.Це був старий чоловік у чорному плащі із залізним прутом у руці, а за ним ішла та дівчина з портрета. Princ jí chtěl něco říct, ale nedokázal ze sebe vypravit ani slovo.Принц хотів їй щось сказати, але не зміг видавити ані слова. „Vím, proč jsi přišel,“ řekl čaroděj.«Я знаю, чого ти прийшов», — сказав чарівник. „Můžeš ji mít, jestli ji tři noci po sobě uhlídáš.“«Ти можеш отримати її, якщо три ночі підряд її встережеш». „Jestli mi ale zmizí, zkameníš i ty a tvoji tři sluhové.“«Але якщо вона в тебе зникне, скам'янієш і ти, і троє твоїх слуг». Potom dívku odvedl do vedlejší komnaty a princ tam s ní zůstal sám.Потім він відвів дівчину до сусідньої світлиці, і принц залишився з нею сам.

Princ si předsevzal, že celou noc nezavře oči.Принц твердо вирішив цілу ніч не закривати очей. Dívka mlčela, seděla u okna a dívala se do tmy.Дівчина мовчала, сиділа біля вікна й дивилася в темряву. Kolem půlnoci ho ale přece jen přemohl spánek a všichni v komnatě usnuli.Але близько півночі сон таки здолав його, і всі у світлиці заснули. Když se probudili, bylo krátce před ránem a dívka byla pryč.Коли вони прокинулися, було незадовго до ранку, а дівчини не було. Bystrozraký si sundal šátek, rozhlédl se a zvolal: „Vidím ji!“Зіркий зняв хустку, роззирнувся й вигукнув: «Я її бачу!» „Sto mil odtud stojí uprostřed lesa dub a na něm je žalud — tím žaludem se stala.“«За сто миль звідси посеред лісу стоїть дуб, а на ньому жолудь — цим жолудем вона й стала». Dlouhý si vzal Bystrozrakého na ramena, natáhl se přes hory a za chvíli byli u dubu.Довгий узяв Зіркого на плечі, витягнувся через гори — і скоро вони були біля дуба. Bystrozraký žalud utrhl a Dlouhý s ním spěchal zpátky.Зіркий зірвав жолудь, і Довгий поспішив із ним назад. Přišli právě ve chvíli, kdy hodiny odbíjely šestou, a princ držel v ruce žalud.Вони повернулися саме тоді, коли годинник вибивав шосту, і принц тримав жолудь у руці. V tu chvíli před ním znovu stála dívka.Тієї ж миті перед ним знову стояла дівчина. Čaroděj vešel do komnaty, podíval se na ni a železný prut mu v ruce zaskřípěl.Чарівник увійшов до світлиці, поглянув на неї, і залізний прут скрипнув у нього в руці.

Druhou noc si princ přinesl studenou vodu a chodil po komnatě, aby neusnul.На другу ніч принц приніс холодної води й ходив по світлиці, щоб не заснути. Přesto ho krátce před druhou hodinou spánek zase přemohl.І все ж незадовго до другої години сон знову здолав його. Ráno byla dívka opět pryč a Bystrozraký musel hledat znovu.Ранком дівчини знову не було, і Зіркому довелося шукати заново. „Je daleko na východě,“ řekl. „Uprostřed moře stojí skála a v té skále je drahý kámen.“«Вона далеко на сході, — сказав він. — Посеред моря стоїть скеля, і в тій скелі — дорогий камінь». „Tím kamenem je ona.“«Цей камінь і є вона». Dlouhý oba donesl k moři, ale ke skále dosáhnout nemohl.Довгий доніс обох до моря, але до скелі дотягнутися не зміг. Tehdy si Široký lehl na břeh a začal pít.Тоді Широкий ліг на берег і почав пити. Vypil tolik vody, že se z moře stala mělká louže a skála stála na suchu.Він випив стільки води, що море стало мілкою калюжею, а скеля опинилася на суходолі. Bystrozraký sundal šátek, pohlédl na skálu a ta se rozpadla na kusy.Зіркий зняв хустку, поглянув на скелю — і вона розпалася на шматки. V jednom z nich se blýskal drahý kámen; Dlouhý ho vzal a všichni tři se vraceli na zámek.В одному з них блищав дорогий камінь; Довгий узяв його, і всі троє рушили назад до замку. Stihli to ve chvíli, kdy poslední úder hodin ještě dozníval.Вони встигли в ту мить, коли останній удар годинника ще не відзвучав.

Třetí noc si princ dával největší pozor, a přece usnul jako předtím.На третю ніч принц був особливо обережний — і все ж заснув, як і раніше. Tentokrát ji Bystrozraký dlouho nemohl najít.Цього разу Зіркий довго не міг її знайти. Rozhlížel se po celém světě, až nakonec řekl: „Vidím ji, ale je strašně daleko.“Він оглядав увесь світ і нарешті сказав: «Бачу її, але вона страшно далеко». „Za černým mořem stojí vysoká hora, uvnitř hory je zlatý prsten — a to je ona.“«За чорним морем стоїть висока гора, усередині гори — золотий перстень, і це вона». Dlouhý je nesl dlouho, Široký vypil i druhé moře a Bystrozraký rozbil pohledem celou horu.Довгий ніс їх довго, Широкий випив і друге море, а Зіркий розбив поглядом цілу гору. Uvnitř našli kus železa a v něm byl zlatý prsten.Усередині вони знайшли кусок заліза, а в ньому — золотий перстень. Cestou zpátky jim ale docházel čas.Але на зворотному шляху час у них закінчувався. Dlouhý spěchal, jak mohl, a přesto slyšeli, jak hodiny na zámku začínají odbíjet šestou.Довгий поспішав як міг, і все ж вони чули, як годинник у замку починає вибивати шосту. Poslední krok udělal ve chvíli, kdy dozníval šestý úder, a Bystrozraký hodil prsten dveřmi do komnaty.Останній крок він зробив у ту мить, коли відзвучав шостий удар, і Зіркий кинув перстень у двері світлиці. Než čaroděj vešel, stála dívka uprostřed sálu a držela prince za ruku.Перш ніж чарівник увійшов, дівчина стояла посеред зали й тримала принца за руку. Čaroděj se ve dveřích zastavil, zbledl a proměnil se v černého krkavce.Чарівник зупинився в дверях, побліднув і перетворився на чорного крука. Vyletěl oknem a nikdo ho už nikdy nespatřil.Він вилетів у вікно, і більше його ніхто ніколи не бачив. Ve stejnou chvíli kamenné postavy na dvoře obživly.Тієї ж миті кам'яні фігури у дворі ожили. Lidé se rozhlíželi, koně zaržáli a psi začali štěkat, protože nikdo z nich nevěděl, kolik let tam stál.Люди роззиралися, коні заржали, а собаки загавкали — адже ніхто з них не знав, скільки років там простояв. Princ přivezl dívku domů a starý král se svatby dožil, jak si přál.Принц привіз дівчину додому, і старий король дожив до весілля, як і хотів. Dlouhý, Široký a Bystrozraký zůstali na hradě do zimy, pak ale řekli, že je jim na jednom místě těsno, a odešli do světa.Довгий, Широкий і Зіркий залишалися в замку до зими, але потім сказали, що їм тісно на одному місці, і пішли світом. Prý slouží ještě dnes — a kdo je potká v lese, tomu se žádná cesta nebude zdát dlouhá.Кажуть, вони служать і досі — і хто зустріне їх у лісі, тому жодна дорога не здасться довгою.