Пряниковий будиночок

Jeníček a Mařenka bydleli s tatínkem v malém domku u lesa.Єнічек і Марженка жили з татом у маленькому будиночку біля лісу. Jednoho dne šli s tatínkem do lesa pro dříví.Одного дня вони пішли з татом до лісу по дрова. Tatínek šel daleko před nimi a děti ho najednou neviděly.Тато пішов далеко попереду, і діти раптом перестали його бачити. Volaly na něj, ale nikdo neodpověděl.Вони кликали його, але ніхто не відповідав. Děti se bály, protože kolem nich byly jen vysoké stromy.Діти боялися, бо навколо них були лише високі дерева. Začalo se stmívat a Jeníček s Mařenkou hledali cestu domů.Почало сутеніти, і Єнічек із Марженкою шукали дорогу додому.

Jeníček hledal na zemi malé bílé kamínky.Єнічек шукав на землі маленькі білі камінчики. Chtěl je házet na cestu, aby našli cestu domů.Він хотів кидати їх на дорогу, щоб вони знайшли дорогу додому. Ale žádné kamínky nenašel, protože kolem byla jen tráva a listí.Але камінчиків він не знайшов, бо навколо були лише трава й листя. Děti šly stále dál a cesta zmizela.Діти йшли все далі, а дорога зникла. Když už byly velmi unavené, uviděly mezi stromy malé světlo.Коли вони вже дуже втомилися, то побачили між деревами маленьке світло. Šly za světlem a přišly k podivné chaloupce.Вони пішли на світло й прийшли до дивного будиночка.

Chaloupka měla střechu z perníku.Дах будиночка був із пряників. Okna měla z cukru a dveře byly z velkého koláče.Вікна були з цукру, а двері — з великого пирога. Mařenka ulomila kousek střechy.Марженка відламала шматочок даху. Jeníček si vzal sladký kousek ze zdi.Єнічек узяв собі солодкий шматочок зі стіни. „Jen ochutnáme,“ řekl Jeníček.— Тільки скуштуємо, — сказав Єнічек. Vtom se z chaloupky ozval starý hlas.Раптом із будиночка почувся старий голос. „Kdo mi kouše chaloupku?“— Хто це гризе мій будиночок?

Dveře se otevřely a ven vyšla stará ježibaba.Двері відчинилися, і назовні вийшла стара відьма. Měla dlouhé šedé vlasy a velký černý klobouk.У неї було довге сиве волосся й великий чорний капелюх. Usmívala se, ale její oči byly zlé.Вона усміхалася, але її очі були злими. „Pojďte dál, děti,“ řekla.— Заходьте, діти, — сказала вона. Dala jim mléko, koláče a teplou postel.Вона дала їм молоко, пироги й тепле ліжко. Děti měly hlad, a proto vešly dovnitř.Діти були голодні, тому зайшли всередину. Ježibaba je ale nechtěla pustit ven.Але відьма не хотіла їх випускати.

Zavřela Jeníčka do malého chlívku.Вона зачинила Єнічека в маленькому хліві. Mařenku nechala v kuchyni a přikázala jí vařit a uklízet.Марженку вона залишила на кухні й наказала їй готувати та прибирати. Každé ráno chtěla vidět Jeníčkův prst.Щоранку вона хотіла побачити палець Єнічека. Jeníček měl tloustnout, aby ho ježibaba mohla později sníst.Єнічек мав погладшати, щоб відьма згодом могла його з'їсти. Když přišla ke chlívku, Jeníček jí místo prstu strčil mezi mříže malou kostičku.Коли вона приходила до хліва, Єнічек замість пальця просовував між ґратами маленьку кісточку. Ježibaba sáhla na kostičku a řekla, že je Jeníček pořád hubený.Відьма торкалася кісточки й казала, що Єнічек усе ще худий. Dávala mu další jídlo, ale Jeníček jí vždy ukázal kostičku.Вона давала йому ще більше їжі, але Єнічек щоразу показував їй кісточку.

Jednoho dne ježibaba řekla Mařence, aby zatopila v peci.Одного дня відьма сказала Марженці розпалити піч. Mařenka se bála, ale měla nápad.Марженка боялася, але мала одну ідею. „Nevím, jak se do pece leze,“ řekla.— Я не знаю, як залізти в піч, — сказала вона. Ježibaba se sklonila k peci a ukázala jí to.Відьма нахилилася до печі й показала їй, як це робити. Vtom ji Mařenka strčila dovnitř.Раптом Марженка штовхнула її всередину. Rychle zavřela dvířka a běžela k Jeníčkovi.Вона швидко зачинила дверцята й побігла до Єнічека. Jeníček vyšel z chlívku a děti hledaly v chaloupce cestu ven.Єнічек вийшов із хліва, і діти почали шукати в будиночку вихід.

V jedné skříni našly zlaté mince a krásné kameny.В одній шафі вони знайшли золоті монети й красиві камені. Vzaly si jen malý váček, protože víc by neunesly.Вони взяли лише маленький мішечок, бо більше не змогли б понести. Pak vyšly z chaloupky a běžely lesem.Потім вони вийшли з будиночка й побігли лісом. Cesta byla dlouhá, ale děti už se nebály.Дорога була довгою, але діти вже не боялися. K večeru uviděly svůj domek.Надвечір вони побачили свій будиночок. Tatínek stál přede dveřmi a radostí je objal.Тато стояв перед дверима й від радості обійняв їх. Jeníček a Mařenka mu vyprávěli všechno o lese a perníkové chaloupce.Єнічек і Марженка розповіли йому все про ліс і пряниковий будиночок. Od té doby chodily do lesa vždy jen s tatínkem.Відтоді вони ходили до лісу лише з татом.